Журнал "Пліткарка" | Розбираю маркетинг блогерів | Катя Борисенко

Що насправді веде до результатів — спойлер: це не витривалість, ресурс чи дисципліна

Я виграла кілька півмарафонів, біг на 10 км і змагання з триатлону.
Я завела стосунки ще в школі, ми разом понад 15 років і тепер одружені.
У 2025 році я досягла 100.000 підписників та навчила на платних продуктах близько 14.000 людей.

Хочу поділитись: хто, на мою думку, ніколи не зможе регулярно досягати результатів, а хто — точно зможе.

Я бачила тисячі разів ці риси в характері.
Чому одні новачки починають займатись, не кидають і зрештою стають на п’єдестал.

А інші вічно на гойдалках «позаймались–кинули–повернулись–кинули». Їхня доля — середній результат, розмазаний серед таких же «досягнень».

Ось мої пункти, які мене підтримують:

▫️Не можна надто себе жаліти, особливо якщо тобі 20-33 роки. Ці роки потрібні, щоб навчитись стояти на ногах та накопичити базовий капітал.

«Я втомився(лась)», «У мене складний період», «Я не такий(а), як усі» — так. Усе це правда.

Але такі причини не зупиняють тих, хто зрештою розуміє важливість цих років.
Ці люди не погоджуються віддати контроль за свій результат зовнішнім причинам. Бо хочуть САМІ керувати своїм життям. Та в 35+ не думати, де взяти гроші.

Не найкращий приклад, але в період підготовки я бігала по 12 км щодня. І при -12, і при -20.
Думаєте, мені хотілось?🙂
Ні. Але я не могла дозволити обставинам бути сильнішими за мене.

▫️Не можна діяти через емоції, треба будувати систему в житті

Ваша велика справа має стояти на серйозному фундаменті, на якійсь глибокій внутрішній потребі. Не можна ставити її на хвилинних емоціях, під впливом моди тощо.

Для мене блог і біг — це не щось зовнішнє, не забаганка, це частина моєї життєвої системи.

Я справді почуваюсь погано, коли не бігаю. І я не можу не вести блог, мені завжди є що сказати, і мені складно мовчати.

І я пишу провокативно не заради хайпу, а тому що це я справжня. Я не сюсюкаю, в мені багато внутрішньої жорсткості, мене реально дратує лінь, ниття і вивчена безпомічність.

▫️Не можна недооцінювати важливість контексту

З ким ви розмовляєте, кого бачите, куди прагне ваше оточення, які цінності обирає для себе тощо.

Після пробіжок ми з командою завжди багато розмовляли — і ще сильніше заряджались одне від одного мотивацією, енергією, силою.

Змагання ми взагалі обожнювали, бо їздили до Швейцарії, Угорщини, Польщі та подорожували між стартами.

Аналогічно вийшло з блогом. Коли потрапляєш у контекст, де всі працюють онлайн і заробляють по двадцять тисяч доларів на місяць мінімум — починаєш автоматично підтягуватись.

І навпаки, якщо поруч лише ті, хто хейтить інших, засуджує, дозволяє собі знецінити — то й сам не помітиш, як для тебе це стане нормою.

Все, лише 3 пункти.

Дисципліни в моєму списку нема.
І витривалості.
І стартових капіталів, неземної краси, шикарних зв’язків.

Дисципліна й витривалість виробляються в процесі — якщо ви робите нове заняття своєю нормою і вписуєте його в систему.

Гроші, зв’язки і навіть покращена зовнішність приходять, коли ви щодня дієте на свою ціль, припиняєте вічно себе жаліти, а ваше паливо — не просто емоційний порив, а міцний фундамент.

Це не про те, що треба вбиватись у досягаторстві. Це про фокус на своїй цілі і регулярні кроки до неї.
Знову.
І знову.
І знову.

Згодні?